ПРО ДИТЯЧИЙ ТРАВМАТИЗМ
Аналізуючи причини нещасних випадків, ми з прикрістю усвідомлюємо, що більшості таких випадків можна було б запобігти. Попередження дитячого травматизму буде ефективним, якщо у профілактичній роботі братимуть участь і батьки, і вихователі. Дорослі, що опікуються дитиною, повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і про заходи щодо їх запобігання, а у разі потреби мають самі правильно надати першу долікарську допомогу. Чітко знаючи, що потрібно зробити у кожній конкретній ситуації, можна попередити серйозні наслідки травм. А в екстремальних випадках, коли дорога кожна секунда, діяти необхідно швидко і точно, бо від дій дорослих може залежати життя малюка.

Основні причини виникнення дитячих травм:

• неуважне поводження дітей з ріжучими та колючими предметами у побуті чи під час спрямованої діяльності

• наслідок проявів агресії, власної чи з боку інших дітей

• неправильне поводження зі свійськими тваринами

• падіння на бите скло або розщеплене дерево (у таких випадках у рані може залишитися шматочок стороннього матеріалу: скла, дерева або каміння)

Найпоширеніші види дитячих травм:

Найпоширенішими видами дитячих травм є забої, порізи, садна і подряпини.

Особливе місце серед них посідають травми обличчя. Зокрема, це можуть бути синець, садно, подряпина, прямий лінійний розрив на чолі, рвана рана на підборідді, глибокий розрив нижньої губи. Оскільки шрами після поранень часто залишаються на все життя, дітей з будь-якими глибокими ранами слід негайно показати лікареві для проведення своєчасної відповідної обробки рани. Від правильного накладення пов’язки і грамотної обробки рани залежить, яким буде шрам після порізу: дуже великим чи майже не помітним.

Тривожні симптоми, за яких необхідне термінове втручання лікаря:

• пульсуюча кровотеча яскраво - червоного кольору (може свідчити про ушкодження артерії);

• сильна кровотеча, що супроводжується значною втратою крові;

• кровотеча, що не припиняється впродовж 10—15 хвилин;

• поріз або подряпина на обличчі або будь-якому іншому місці, де бажано звести можливість утворення шраму до мінімуму;

• рана на задній стінці глотки або на піднебінні; поріз на кисті або зап'ястках (у цьому разі є небезпека ушкодження нервів і сухожиль);

• червоні смужки, почервоніння діаметром понад 1 см навколо рани; припухлість навколо рани, підвищення температури, що є ознакою запалення;

• глибока рана, краї якої розходяться, або різана рана довша ніж 2 см (у цьому разі накладають шви); забруднена рана (якщо минуло понад 5 років після щеплення дитини від правця, існує висока ймовірність зараження ним);

• рана, яку неможливо повністю очистити від бруду або в яку потрапили шматочки скла, дерева тощо, і їх неможливо легко витягти;

• рана з рясними виділеннями, яка не загоюється тривалий час (може бути ознакою того, що у рані лишився шматочок стороннього матеріалу);

• нудота і блювання після поранення, особливо при травмах голови (існує ймовірність струсу головного мозку).