Перехід із молодшої школи до основної пов'язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.
Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.
Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п'ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат - завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів. Даний методичний вісник укладено для практичного використання при проведенні аналізу, своєчасного корегування процесу адаптації п'ятикласників. Він містить у собі методичні рекомендації адміністрації навчальних закладів, педагогам, батькам, а також психологічні аспекти вікових особливостей школярів.
Адаптація - процес взаємодії живих організмів та оточуючого середовища, який призводить до їх оптимальної пристосованості до життя та діяльності.
Соціально-психологічна адаптація - пристосування до суспільства, в якому ми живемо, процес придбання людиною визначеного соціально-психологічного статусу, оволодіння соціально-психологічними функціями.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 року № 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання" у 2005/06 навчальному році розпочався перехід на новий зміст і структуру освіти основної школи.
У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів 12-річної школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною, основною та старшою школою. Проблема наступності між початковою й основною школою є складовою загальної проблеми наступності в навчально-виховному процесі.
Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв'язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, керівникам навчальних закладів, учителям, батькам необхідно:
*ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;
*постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;
*здійснювати обов'язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;
*забезпечити систему взаємозв'язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв'язок між окремими етапами навчального процесу;
*створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;
*забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;
*упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;
*розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з "боку";
*формувати навички самоконтролю й самооцінки:
*аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;
*запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.
Причини труднощів у навчанні учнів п'ятих класів пов'язані з:
*недоліками навчальної підготовки за нормального та навіть високого рівня розвитку мислення й інших пізнавальних процесів у дітей, а саме - значні проблеми у знаннях за попередні періоди навчання, несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок;
*несформованістю необхідних розумових дій та операцій - аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги та пам'яті;
*особливостями навчальної мотивації підлітків;
*слабкою доцільністю поведінки та діяльності - небажанням, "неможливістю" змусити себе постійно вчитись.
Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне - самого підлітка.
Характеристика труднощів
1. Повільний темп розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати домашнє завдання, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають
Причиною, як правило, є своєрідність типу нервової діяльності (інертність нервових процесів)
Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці примушувати працювати "за часом", адже будь-який поспіх та умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще: повторити дитині те, що вона не встигла почути; намагатись говорити повільніше; повідомляти на початку уроку план роботи; пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання, даючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший
Складати для дітей чіткий порядок денний з урахуванням їхніх можливостей для виконання конкретної роботи. Не підганяти
2. Погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, несформованістю навчальних навичок
Причиною може бути педагогічна занедбаність: недоліки виховання, а не низький інтелектуальний потенціал
Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загальнонавчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху, відзначити навіть невеликий успіх. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів
Рекомендувати різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам'яті, уваги, мислення дитини, її мовлення
3. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють навчальний матеріал, не завжди розуміють і погано запам'ятовують пояснення вчителя)
Причина може полягати в астенії, затримці психічного розвитку, органічних порушеннях центральної нервової системи
Вимоги до таких дітей треба знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втрати мотивації до навчання й відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи
Рекомендувати різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам'яті, уваги, мислення дитини, її мовлення. Рекомендувати звернутися для консультації до психолога, дитячого психоневролога чи психіатра
4. Труднощі тільки в письмі й читанні (поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм)
Причина - недорозвинення мовлення
Труднощі не пов'язані з лінощами чи непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід акцентувати увагу на неуспіхах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалось виконати
Рекомендувати звернутись по допомогу до логопеда
5. Труднощі в навчанні, поведінці. Підвищена тривожність, замкнутість, боязкість нерішучість, сором'язливість
Емоційні порушення, розлад нервової системи
Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля брошки, контрольних роботах, диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року
Необхідне підбадьорення в різних ситуаціях. Розвивати впевненість дитини в собі. Звернутись по допомогу до психолога
6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність
Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи
Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними - терпіння й наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п'ятикласників "бути вольовою людиною"
|